Село Дубіївка служило пристанищем для гайдамаків і постачальником лісу для козацького та Чорноморського флотів

Продовжую започатковану рубрику: "Славетні місця мого округу". Сьогодні мандруємо в затишне село Дубіївка, що в Черкаському районі.

Перша письмова згадка про село міститься у описі Черкаського староства за 1622 рік (у ньому село найменоване Дубіївим хутором).

Старожили розказують дві легенди про походження хутора. Одна з них стверджує, що назва пішла від прізвища господаря хутора Дубія, інша – що хутір знаходився посеред дубового гаю, який, будучи неприступною природною фортецею, приймає у свої "стіни" вільних людей з усіх-усюд.

Багато джерел пов’язують з цією порою виникнення у Середньому Придніпров’ї народної стихії, якій судилося ідентифікувати українську націю на скрижалях світової історії.

Село не було суто козацьким, бо козаки, які при поляках здобули статут реєстрових, селились тут ще до його виникнення, створюючи сторожові поселення проти татар, вздовж Тясмина. Та не стало воно і кріпацьким, бо, певне, уникнуло панських заздрощів через свої бідні землі, хоч, як розповідають, жили тут і пани-володарі.

Так, великим клином піщаної землі, покритої дубовими перелісками, володіла якась княгиня Баскакова, яка мала просторий двоповерховий будинок в селі. З плином часу село стало казенним, тобто, державним. Густі дубові ліси були приписані до військових поселень Катеринославської і Херсонської губернії, а їхня південно-західна частина під назвою "лісна дача" (пізніше "корабельний гай") була віддана для потреб Чорноморського флоту.

Поза будь-яким сумнівом, вихідці села брали участь у національно-визвольних повстаннях 1648-1654 рр. Причетною була Дубіївка і до подій Коліївщини, оскільки, за переказами, місцевий сосновий бір став у 1768 році пристанищем для великого гайдамацького загону.

За свідченнями дослідників, багато військових, особливо солдатів, які направлялися у Дубіївку з військових поселень південних губерній, відбувши 25-річний термін служби, залишалися для постійного проживання. Саме тут вони одержували від казни до трьох десятин ріллі, обзаводилися сім’ями і "вростали" в цю землю назавжди.

Окрім мальовничої і різнобарвної флори і фауни (саме тут є понад 800 видів рослин, з яких 18 видів занесені до Червоної книги України), сосни "відьмина мітла" та "велетня каштана".

Ви матимете змогу поринути у світ цікавих оповідок від старожилів села. Повірте – це неймовірно цікаво!

Сергій Рудик, народний депутат України


Поділіться цією публікацією з друзями!
Підтримайте нас! Залиште лайк!