Мальовнича природа села Сунки надихала художників та майстрів, роботи яких підкорювали Париж

Вирішив започаткувати нову рубрику "Славетні місця мого округу"! Розпочну із одного з наймальовничіших населених пунктів Смілянщини - села Сунки.

Тутешні знають, а для Вас переповім, що ще на початку XIX ст. Сунки належали відомому герою російсько-французької війни 1812 року генералу Раєвському. Згодом, в середині XIX ст. – Соф’ї Раєвській, а з 1900 р. – володаркою села стала княгиня, Наталія Григорівна Яшвіль. Завдяки її турботам, село почало перетворюватися у справжній промисловий центр: у порядок було приведено виноградники, фруктові сади; тут же було організовано переробку плодів на гуральні; якісні місцеві глини використовувалися для виробництва на заснованому княгинею цегляному заводі.

Саме на цих територіях видатний художник Михайло Нестеров (до речі, у самому селі він прожив майже 9 років) написав відомий портрет княгині Яшвіль, що нині міститься у Київській національній картинній галереї.

Також, село було одним із найбільших та найцікавіших центрів черкаського народного гончарства: горщики, макітри, глечики та глиняні іграшки постачалися до Сміли, Черкас та Києва (зразки гончарства можна побачити у сільському музеї). Саме тут було започатковано декілька ремісничих династій гончарів, знаних в усій України: Гнатенки, Дем’яненки, Дорошенки, Мартиненки, Сухі та ін.

Як і тоді, сьогодні село славиться своїми династіями майстринь-вишивальниць. Роботи їхніх пращурів були представлені на виставках у Києві, Петербурзі, а найкращі з них – нагороджені бронзовою та золотою медаллю на Всесвітній виставці у Парижі. Мабуть, одним із ключових факторів розвитку талантів місцевих жителів була (та й є) мальовнича природа села та його унікальний ландшафт.

Не можна не сказати і про зручне розташування села. Звідси легко дістатись до багатьох цікавих історичних пам’яток Черкащини: побачити Мотронинський монастир у Холодному Яру й тисячолітній дуб Максима Залізняка на хуторі Буда. Також ви матимете нагоду відвідати маловідомі історичні місця – таємничу Спіральну гору, еконструйовану базу партизанського загону ім. Пожарського та Ірдинський печерний монастир (на фото).

P.S.: Окрім розширення свого світогляду та поглиблення знань з історії Смілянського краю, саме тут ви матимете змогу відпочити, як то кажуть, і тілом і духом: у селі є й прекрасні лазні з ароматним чаєм, ліси, водойми та неймовірно чисте повітря.

А тим, хто бажає конкретики, раджу звернутися до справжнього гуру сільського туризму Смілянщини - Тимофієва Сергія, він Вам і покаже, і розкаже таке, що в жодній книзі не знайдете.

Сергій Рудик, народний депутат України


Поділіться цією публікацією з друзями!
Підтримайте нас! Залиште лайк!